27 сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

27

Путь подолавши, стомлений, бажаю
В м’якому ліжку сили відновить,
Аж ні - думки у мандри вирушають,
І тіло знемага, й душа не спить.

Думки мої, немовби пілігрими,
Усе тебе шукають по світах.
Якби ж я міг, гайнув би слід за ними
Крізь ніч сліпу і темряву в очах.

Одне спасіння - серце очі має;
Яке ж то диво - явлення твоє!
У серці ти, мов самоцвіт, палаєш,
І ніч ласкавим світлом виграє.

Бач, душечко, нема мені спокою,
Вдень і вночі я у думках з тобою.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

27

Втомившись від важкого мандрування, поспішаю до свого ложа,
Де члени тіла можуть солодко відпочити після стомлюючої подорожі,
Але тоді починається подорож у моїх думках до тебе,
У яку вирушає розум, коли закінчилась фізична праця;
Адже тоді мої думки - з тієї далечини, де я зараз перебуваю -
Ревно вирушають у паломництво до тебе,
Відганяючи сон від налитих важкістю повік,
І я вдивляюсь очима в темряву, немов сліпий;
Спираюся лише на внутрішній зір своєї уяви,
Котрий малює образ твоєї тіні моєму сліпому погляду,
Що немов дорогоцінний камінь, завислий у темряві ночі,
Знов надає темній ночі краси, омолоджуючи її старе обличчя.
Тож поглянь! Удень - моє тіло, а вночі - мій розум
 Заради тебе та заради мене не знають спокою.
 


№ 27
Weary with toil, I haste me to my bed,
The dear respose for limbs with travel tired,
But then begins a journey in my head,
To work my mind, when body's work's expired;
For then my thoughts (from far where I abide)
Intend a zealous pilgrimage to thee,
And keep my drooping eyelids open wide,
Looking on darkness which the blind do see;
Save that my soul's imaginary sight
Presents thy shadow to my sightless view,
Which, like a jewel (hung in ghastly night),
Makes black night beauteous, and her old face new.
Lo thus, by day my limbs, by night my mind,
For thee, and for myself, no quiet find.