26 сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

26

Владарю серденька мого якнайдобріший,
Я, садівник твоїх чеснот-садів,
До тебе шлю послання чимскоріше -
Душевний звіт, не збірку пишних слів.

Моє об’явлення, як Ноєва голубка;
Чуття оголені - сам не берусь збагнуть.
Все ж сподіваюсь, ти душею хутко
Їх успадкуєш і вбереш у суть.

Я вчусь любити. Мудро, благородно
Красу чуттів плекає вчитель-Час, 
І вірю: згодом зірка шляховодна
На стежці Долі поєднає нас.

Лише тим днем освідчусь у коханні,
А до тих пір прибережу зізнання.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

26

Володарю мого кохання, від кого я перебуваю у васальній залежності,
Через твою гідність я служу тобі беззаперечно,
Тобі я посилаю це письмове послання,
Щоб засвідчити свою відданість, а не показати свою дотепність;
Це такий великий обов’язок, що мій бідний розум,
Намагаючись передати його, може видатися безглуздим та бідним, 
Та все ж я сподіваюся, що твоє винахідливе натхнення
Глибоко в твоєму серці, відкрите, вкриє його;
Допоки зірка, що скеровує моє життя,
Пестить мене своїми променями, несучи добру долю,
І одягає мою хитку любов,
Щоб показати, що я гідний твого кохання і уваги:
Лише коли я всього цього досягну, я зможу вихвалятися тим, що я тебе кохаю,
До цього ж не уникаю тих сфер, де ти міг випробовувати мене.


№ 26
Lord of my love, to whom in vassalage
Thy merit hath my duty strongly knit,
To thee I send this written ambassage
To witness duty, not to show my wit;
Duty so great, which wit so poor as mine
May make seem bare, in wanting words to show it;
But that I hope some good conceit of thine
In thy soul's thought, all naked, will bestow it,
Till whatsoever star that guides my moving
Points on me graciously with fair aspect,
And puts apparel on my tottered loving,
To show me worthy of thy sweet respect:
Then may I dare to boast how I do love thee,
Till then, not show my head where thou mayst prove me.