А осінь пройдеться дощем по запилених вікнах,
Сповіщаючи місто про свій неодмінний прихід…
Вона непокірна – холодна і тепла – як жінка…
І наче б то – щастя, проте – непотушений біль.
А осінь кричатиме грізно водою по стрісі –
Що літо збирається… Серпень… Нема вороття.
Мій світ, як у фільмі, на мить розійдеться і трісне -
Та я з головою порину у вир забуття.
Мій сон – неспокійний… Осінь дощем барабанить…
Тиші нема… І спокою теж не діждешся…
Сльозами гіркими небо пройдеться степами,
І місто збагне - це літо уже не озветься.
28.08.2013
***
© Copyright: Инна Омут, 2013
Свидетельство о публикации №113090407392
Свидетельство о публикации №113090407392
Рецензии