Розы как женщины

РОЗИ ЯК ЖІНКИ

Ми маєм під Києвом клаптик землі
І сад заснували на нім як змогли.
Грядок нема в нас, нема огорода.
Для нас важливіша є просто природа.
Багато дерев у нас різних сортів,
Зелена трава і багато кущів.
Квітів багато як хміль при дорозі,
А поміж них виділяються рози.
Рози дружина моя поважає
І більше за інших їх опікає,
Весь рік їх плекає і доглядає,
Влітку щоденно їх поливає,
Взимку від холоду їх накриває.
Рози у неї на першому місці,
Як новороджений в власній колисці.
І сталось таке, що ніхто не чекав,
Сад несподівано нас здивував –
Явище дивне побачив я тут:
Осінь на дворі,
Холодні вже зорі,
А рози в саду наче влітку цвітуть.
Так точно і в сім’ях звичайно буває –
Взаємовідносини все визначають:
Якщо чоловік свою жінку не лає,
Не критикує її, не шпиняє,
А любить і пестить, і поважає,
Ефект як і з нашими розами має.
Жінка, як роза, цінує увагу,
Відсутність її сприймає як спрагу,
Але як увагу вона відчуває –
У відповідь вся розцвітає