Не спогад...Щось просто наплинуло...
Думка рядками сама по собі...
Це все до частиночки мозгу поринуло,
Щоб розказати...Бо ми - не німі...
Де люди підходили близько думками,
В довіру вривались, а потім...
Так прикро...Лиш стали рядками
Моєї звичайної поглядом плоті...
Де поряд були і так просто зникали,
Ні слова тобі чи ж хоча би, прощай...
Ну а потім самі, в одиночку, блукали,
Й, побачивши, просто просили на чай...
Прикро так...Бо і різні бували,
І я пропадала думками... А ви,
І правди ніколи мені не казали...
Боляче зараз, бо ж ми не німі...
Тиша
© Copyright: Инна Громовчук, 2013
Свидетельство о публикации №113090300058
Свидетельство о публикации №113090300058
Рецензии