Я не з полохливих

Час осінніх доріг мою юнь не зберіг... -
Щем у серці. Все далі минуле.
Тишком-нишком ця осінь прийшла на поріг,
Літо красне взяло й промайнуло!

Сперечатись чи ні? Потім буде без змін?
Не спитала мене невгамовна!
Рух її не спинить - це ж бо зовсім не млин,
Каже, що нажилася я сповна!

Що ж, вгамую її! Ще таке покажу...
Бо ж не здамся, не з тих полохливих.
Я її до дверей до своїх прив'яжу,
І направлюсь до днів ще щасливих!
                03.09.2013


Рецензии
Дуже цыкавий ы змыстовний вырш. Сподобалось!

Артур Грей Эсквайр   24.02.2017 01:03     Заявить о нарушении
Дякую Вам!
Заходьте ще!

Людмила Дзвонок   24.02.2017 11:09   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.