Інформацією, брудом,
Закидана людська гримаса...
Блукає попід Божим судом,
Існує лиш як "сіра" маса...
Почує прикрі балачки,
Покориться - бо ж правду кажуть...
Повісить правду на гачки,
Чекає, поки "добрим" змажуть.
Всім тільки каже: "Ой, живу!"
Живеш? О ні,- ти виживаєш,
І на мізЕрну зарплатню,
Кінець з кінцем лишЕ єднаєш!
Так, слухайте й надалі тих,
Хто дім на Марсі вже будує...
Народ? А він вже просто звик,
Він звик, і себе не шанує!!!
***
© Copyright: Инна Громовчук, 2013
Свидетельство о публикации №113090300115
Свидетельство о публикации №113090300115
Рецензии