Ода ненародженно дитини

Мені було так затишно з тобою,
Одна душа на нас двоїх.
Була ти тілом, світом та судьбою,
Але не знав, що зробиш з цього гріх.

Для тебе ніч і день, в тобі я,
Для мене ти уся земля.
Не бачу, та нічого і не треба,
Зате я відчуваю сильне почуття.

З повагою надію відчуваю,
Хоч щє не маю сердця.
Я навіть щє не знаю хто я,
Та добре знаю де я.

Я лиш малесенький шматок емоцій,
Який лиш прагнув жить.
О мамо моя, навіщьо моя доля?
Зуміла стільки труднощів вчинить?

Яка ж ти сильна якщо змогла,
Піти на цей жахливий крок.
Від мене здихатись спроможна,
Та не учла один порок.

Я плід твій. Я твоя дитина.
Для мене ж ти весь світ.
І якшо ти вже так рішила,
Я підкорюсь тобі на вік.

Але ти знай матусю моя!
Немає в світі більше щастя.
Ніж пару тижднів ті з тобою,
Але прожити більш не вдасться.

Так, я піду, сама захтіла,
Тай вибору у мене вже нема.
Ти знай я так тебе любила,
Це ж була істина мого буття.

Прощай, лишаю, більш не буде,
Не буде, не заплачеш більше.
Я знаю ти мене забудеш,
Я прагну що би ти була щаслива.

Ну все лишаю, улітаю,
У небо чисте, у тую синеву.
Знай звідти я спостерігаю,
Матусю моя, я тебе люблю!!!

18.03.2013