Не волнуйся, мой милый Из стихов Маргариты Метелец

На  http://www.stihi.ru/2013/08/19/6173

Не волнуйся, мой милый, не буду я грустной –
Надо мной в вышине вьются тучи искусно,
Ярким золотом клён разгорелся могучий,
Тихо падают в пруд слёзы ивы плакучей.
Всё во мне – это осени яркой творенье,
Облачков белогривых в душе отраженье.
Слёзы ив, ароматы ветров как подарок,
Поцелуй золотистого клёна так жарок.
И хотя все мечты я глушу постоянно,
Но о встрече с тобой мои мысли, желанный.
Что лукавить? Ведь я постоянно мечтаю,
Что за рощей тебя я опять повстречаю.
Может, в осени планах свершить перемены
И избавиться мне от дурманного плена?
Или с меткой шальною осенних зениц
Перед нежностью властной покорно пасть ниц.

          26.08.2013

Маргарита Метелецкая

Не хвилюйся, мій любий, не буду сумною –
Кучерявляться хмари вгорі наді мною,
Клен величний на сонці горить золотаво,
І плакучі вербички ллють сльози над ставом.
Все в мені – різноколірний осені зшиток!
У душі – білогривих хмаринок відбиток,
Сльози верб, аромати вітрів у дарунок,
Золотавого клена п'янкий поцілунок.
Хоч на гамуз я мрії постійно толочу,
Та побачитись знову з тобою так хочу!
Що лукавити? Враз у думках помічаю,
Як тебе на гостинці за гаєм стрічаю.
Може, в замислах осені намір змінити
І тобою думки мої не полонити?
Бо, поміченій шалом осінніх зіниць,
Перед владною ніжністю падати ниць...