За сумом іти вже не варто,
Шукати щось ніжне в долонях,
Розкидані інші вже карти,
І інші думки у полоні...
І люди вже поруч не ті,
Так прикро, що час швидкоплинний
Нас всіх розрізнить по меті,
Та далі несе, беззупинно...
Розставить усе по місцях -
Одні ближче, а інші - позаду,
А ближче лиш ті, що з життя
Дали нам не біль, а розраду,
Відколи я це зрозуміла,
Ще миті не встигло пройти...
Я дякую тим, що зуміли
Вогонь у серцях донести!
Сonsolamini
© Copyright: Инна Громовчук, 2013
Свидетельство о публикации №113090210148
Свидетельство о публикации №113090210148
Рецензии