Листья на земле... Из Шона Маклеха

Ш О Н   М А К Л Е Х

ЛИСТЯ  НА  ЗЕМЛI  (http://www.stihi.ru/2012/10/11/5333)

                «О, скільки треба літ, щоб день такий  настав!»
                (Герман Гессе)

Жовтень – це білка
 Чи то руда вивірка,
Що збирає жолуді істини
 У темне дупло старості.
Жовтень – це миша,
Що шурхотить листям віршів
 Сумних, як про дитинство
 Спогади.
Жовтень – це сірий щур
 Хати, в якій помер господар,
І вікна якої нагадують очі сну.
Гризе нудьгу таку ж як він сіру,
Доки осінні сутінки почуттів
 Не стануть черствими
 Як хліб жебрака-безхатька.
Жовтень – це сивий кіт
 Мовчазний, як люди мого села,
Задуманий, як старий ясен,
Який посадив ще мій батько
 У той день мокрий та темний,
Коли вирішив пізнати істину.
Жовтень – це чорний пес
 Самотній як ніч,
Яка загубила господаря
 По той бік дзеркала.
Жовтень – це старий дід,
Що сивиною своєю
 Змушує сонце плакати.
Жовтень – це човен,
Що пливе по Жовтому морю листя
 Кульгавим китайцем
 З малюнком дракона
 На халаті подертому…


---------------------------------------------------

                "О, сколько нужно лет, чтоб день такой настал!"
               
                (Герман Гессе)



Белка - Октябрь мой...
Эта рыжая белка
 прячет
 жёлуди истины -
в старости
 тёмном дупле.

Мышка - Октябрь мой...
стихами шуршит -
листьями,
грустной памятью
 о детской поре.

Крыса - Октябрь мой...
в том доме,
где умер хозяин
 и окна напоминают
 глазницы сна,
грызёт тоску,
серую , как она,
покуда в сумерках
 чувства не станут
 осенние
 чёрствой пищей,
как хлебом
 бездомных нищих...

Кот седой - мой Октябрь...
молчаливый,
как люди деревни,
задумчивый,
как старое дерево-
ясень -
сажал его мой отец
в мокрый тёмный
далекий  день,
решивший познать
истину древнюю.

Черный пёс - Октябрь...
как ночь, одинокий...
Она загубила хозяина -
видишь зеркальный след?
Или октябрь - старый дед,
что сединою глубокой
 солнце в плач погружает?..

Нет, нет...
Лодка - Октябрь,
что плывёт по Жёлтому морю листа
 с китайцем  безногим
с рисунком дракона
на халате, им
изодранном ...