Фінал. Остання крапля рому вже допита.
Не принесуть тепер йому свяченої любові той ліхтар,
Що панував колись у його дикім серці цілковито:
Саме тоді, коли п’янкий Амур блукав-бо поміж хмар.
Тоді, коли вона була безмежно вдячна за кохання:
Його таке нестямно-ніжне, незрівнянно-запашне,
Та втоплене тепер воно в холодному болоті зрання
Тобою, наче це і є створіння престрашне.
Кінець, бо вже прожитий лист минувшої надії,
Запитий келихом червоного вина самотній наш обід.
Твій корабель давно уже відплив на захід безнадії,
А мій – продовжує іти на непривітний дикий схід.
© Володимир Штихно
22.08.2013
Ф нал. Остання крапля рому вже допита
© Copyright: Владимир Штыхно, 2013
Свидетельство о публикации №113082909422
Свидетельство о публикации №113082909422
Рецензии