"- Станеш моєю зіркою?
- Можливо... Напевно."
Мовляєш ти трішки гіркії
Слова, так виразно й непевно.
" Ти станеш моєю долею?
Тобі життя присвячу.
До тебе лечу вже зорею,
До тебе тільки лечу."
"- Ти станеш моєю квіткою?
Щоб наш рахувати час?"
І хоч все життя буде кліткою,
Все рівно, все буде для нас.
"- Ти станеш завітною мрією?
Ми будемо мчатись нестримно
І вітер попутній вже віє нам,
Й до мрії йдемо ми невпинно."
Тихенько стоїш ти, посупившись,
Лиш ока ти дивишся краєм
І сильно у пальці вціпившись,
Тихенько говориш : "Кохаю".
Кохаю
© Copyright: Евгений Коровайко, 2013
Свидетельство о публикации №113082905392
Свидетельство о публикации №113082905392
Рецензии