Вдивляючись в квіти осені, під темною парасолькою,
З дощами її непроханими, з світанками непрозорими,
З калюжами темно-сірими, де краплі стучать, мов милиці,
Милуюсь останнім дивом я – ошатними чорнобривцями.
Такі золотаво-сонячні, з червоною оторочкою,
Немовби усмішка донечки в квітчастій мережній сорочці,
Неначе розлите золото так щедро, так безкорисливо
Яскраві квіти-метелики злетівши, в повітрі зависли!
Дурманять солодким запахом, останнім привітом радують,
І стійко стоять під заморозь, коли жовте листя падає.
Стоять. Не чорніють, і світяться маленьким яскравим факелом.
Так гарно. Так обіцяюче, що все буде добре завтра...
Чернобрывцы. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113082806287
Свидетельство о публикации №113082806287
Рецензии
Дуже гарні квіти і вірш про них! Останній, барвистий спогад про літо:)
Тайный Альков 29.08.2013 14:49 • Заявить о нарушении
Тайный Альков 29.08.2013 14:49 • Заявить о нарушении
