У жінки, що з осінніми очима
Живе спекотний серпень у душі.
По жнивах ниви в жінки за плечима,
Попереду - осіннії дощі...
Але спекотний серпень душу гріє,
Стирає гірку складку на вустах.
Та часом серце зимно заніміє,
Проявить сивину в її косах...
Їй треба мало - крихточку уваги,
І відблиском кохання огорнуть,
Та жовтня золотого марна згага...
І все, що хоче, краще їй забуть.
Бо поряд сірий листопад чигає,
У мряці серпень мріє він втопить.
Жорстоко тінь надії віднімає
А в безнадії дуже важко жить...
Та всеж крізь осінь серпень тихо мріє,
У жінки серце щемко завмира:
Невже ж душа в зимі закостеніє?
Нема надій? Рамена гне жура..
Про ж нку, що з ос нн ми очима
© Copyright: Оксана Анатольевна, 2013
Свидетельство о публикации №113082806248
Свидетельство о публикации №113082806248
Рецензии