Наодинці знову залишусь з думками,
Що останнім часом так тривожать сни.
Заварю міцніший чай собі на ранок,
У віконце гляну він ще у пітьмі.
Тихо вітер колисає гілку,
Облітає листячко з дерев.
Хтось впустив в садок сопілку,
І вона співає без перерв.
Щастя! Я усе це чую, бачу!
Мозок мій сприймає все як є.
Десь від радості, можливо я заплачу,
Ворогу можливо, засміюсь в лице.
Не судіть мене за все це люди,
Відкриваюсь щиро тільки вам.
Ну, а хто мене в житті осудить...
Що ж поробиш, довірятиму Богам.
Наодинцi знову залишусь з думками
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2013
Свидетельство о публикации №113082806200
Свидетельство о публикации №113082806200
Рецензии
