Твої очі безкраї, сині
Наче море, чи океан
Ти ховаєш від світу їх
І спростовуєш цей обман
Я не знаю як довго разом
Я не знаю чи разом ми
Все, що знаю, що скоро осінь
Скоро дощ і холод пітьми
Твоя душа немов джерело
Що бурлить і живе вічно
Вічно серце моє замело
Весь цей холод хуртелиця вічна
Твої очі стали холодні
Вони айзберг, а ти океан
Ну, а я Титанік тоді
Потону в тих безкраїх очах...
Ирина Рустамова* 26.08.13
Тво оч
© Copyright: Ирина Рустамова, 2013
Свидетельство о публикации №113082606111
Свидетельство о публикации №113082606111
Рецензии