Ти не казав мені цих слів тоді
А знаєш, як хотілось їх почути
Що я не просто так в житті
І є щось більше ніж я і ти
Що є вже ми..
Ти не казав ніколи, що навіки
Ти збережеш частинку іри у собі
Пробач, що серце розриваю на частинки
Пробач, не розберусь я у собі
Ти не казав ніколи і не скажеш
Що серце ще любов'ю б'ється в такт, з моїм
Ти не сказав, що ти мене приймаєш
Пробач не розумію я без слів
Прощай любов моя, я все прощаю
Пробач і ти мені ці дні
Я вже злітаю! Ні.. зникаю
Зникаю я навіки у пітьмі
Я сподіваюсь, що знайдеш ти щастя
Нехай цим щастям виявлюсь не я,
Це все життя, не вибереш тут масті
Але знайду ще щастя й я
Ирина Рустамова* 26.08.13
Без сл в
© Copyright: Ирина Рустамова, 2013
Свидетельство о публикации №113082606070
Свидетельство о публикации №113082606070
Рецензии