Коли не стало св1тла

Зникло раптово світло.
Так невимовно дико і важко
І просто нестерпно
Без тебе
Видихати й вдихати
Мертве повітря
У суцільній твердій темноті.
Хочу! Хочу! Хочу!
Хочу до тебе!
Хочу у роті відчути
Твою апетитну слюну!
І смакувати оту насолоду,
Всмоктуючись вустами в вуста.
Хочу тебе цілувати і пестити!
Хочу кохати!..

Зненацька ввімкнули світло.
Потік еротичних думок по-тихеньку згаса.
Все як завжди.
Все дуже просто.
Світло, яскраво,
Тебе от нема...
Розвіялись чари.
Алюзії зникли.
Почалося нормальне життя...
Думав що все вже скінчилось,
Та лампочка знов перестала горіть...

Хочу! Чуєш, я хочу!
Зараз! До тебе! У ліжко!
Зірвати із тебе огидну піжаму,
Із слоненятами,
В світло рожевих тонах,
І цілувати тебе,
Цілувати,
В шию,
У груди,
В живіт...

Світло ввімкнулось раптово,
І так невчасно...
Що ж Ви на шмати
Рвете мою любов?
Кляті електрики,
Ви, наче кати.
Клацаєте і все клацаєте
Дибільним отим вмикачем.
Я ж не пластмаска,
Я звичайна людина!
Чуєте?
Дайте ж іще хоч хвилинку!
Помріяти
Й пошаленіти
У суцільній
Твердій
Темноті...