Про рудого папугу та океан, безмежний та мертвий

"Хвлінте! Хвлінте!
Я хочу жерти!" -
Рудий папуга волав
Сидячи на щоглі,
Що називалася дивно - фок.
Звуки різкі і скрипучі
Вилітали з потворного дзьоба,
Розривали по шву
Таку не реальну цю тишу
І ринули за небокрай,
У океан,
Синій, безмежний,
І мертвий...
Небо було не живе,
Вітер сьогодні сюди не прийшов,
Хвилі не хлюпали,
Не роздувались
Майже зовсім вже згнилі
Та витерті часом
І заплямовані брудом
Вітрила...
Сонце світило не так,
Неправильно якось,
Воно не могло пробити
Синю ідеально гладку
І рівну поверхню,
Застоялась вода у океані,
Всюди пропахло гниллю..
Мертвим,
Все було мертвим,
Окрім папуги...
Він же не розумів
Де знаходиться та межа
Між параноєю,
Шизофренією і міражем,
Що ховається на горизонті...
В радіусі двохсот кілометрів
Був лише один осередок живої іскри,
Та й той потихеньку згасав...
"Хвлінте! Хвлінте! Шмаркачу!
Дупу свою висовуй з каюти!
Гей, ледацюги,
Налийте хтось рому
Бідному старому папузі,
Дідько вас забери!" -
Горланив він все,
Не здаючись злій долі,
Що зафурделила його
У мертвий цей океан...
Кістяки виблискували на сонці -
Все що лишилося від тих гультіпак...
Час, вологе повітря,
Промені дикого сяйва
І психічно хворий папуга
Все забрали,
Що можна забрати...
Жодного руху не було
В царстві одвічної смерті,
А рудий, коронований вічністю,
Сумно сидів на фок-щоглі,
Видивляючись землю на обрії...
Він же не знав,
Що корабель
Майже не зрушував з місця
Декілька років...
"Хвлінте! Хвлінте!
Шибениця за тобою вже плаче,
Де ж ти все ходиш,
Падлюка стара!
Їсти я хочу, їсти!
Пляшок тисячу рому,
І якогось,
Дохлого хоча б,
Черв'яка!" -
Крики лунають днями й ночами,
В проміжок часу,
Коли папуга не спить
Й не шукає поживу,
Бо якщо зовсім мовчати,
Довго не витримаєш
У океані,
Що синій, безмежний
І мертвий..
Флінт на юті заснув,
Йому ятаганом розкроєно череп,
Він не прийде...
Більше,
Не нагодує,
Виживати доводиться якось самому...
Час тече вкрай повільно
В цьому забутому Богом
Й Дияволом місці...
Їжі практично не залишилося...
Якось так вийшло,
Що папуги живуть дуже довго...
Краще б їм жити - менше...