казнащо XXN39

за п'ятнадцять хвилин до пекла
аж ніяк не збагнути що значать
тридцять хвилин мовчання
і необачно кинутий погляд
в сторону де ховається промінь
я лежу на узбіччі обабіч дороги
розпанаханий завтрашнім сонцем
і думки витікають дуже повільно
з відкоркованої пляшки портвейну
хочеться вірити в щось надзвичайне
в себе чи в тебе чи в інше життя
та п'ятнадцять хвилин залишилось
до моменту коли розірветься простір
коли твої апетитні солодкі вуста
назавжди зникнуть з свідомості
і мою душу поглине омріяне пекло
але поки п'ятнадцять є ще на таймері
і слова недоказані в лівій кишені
я усміхаюсь і щось незрозуміле белькочу
витікає кров дуже повільно із тіла
скоро зовсім там її не лишиться
скоро вже зовсім скоро нуль
буде видно на клятому таймері
і забудуться мрії про неіснуючий рай
і не треба шукати відповіді на запитання
все одно їх насправді нема
пройде ще декілька обертів і стрілки
і нарешті закінчиться все
дорожіть дуже люди
цим дрогоцінним часом
бо насправді нічого крім нього
в цьому світі не маєте ви