Накрохмалені до огиди люди поспіхом сідають в аварійні маршрутки,
Наче заповнені алгоритми матриці,
Розбігаються кожний на своїй зупинці захопивши з собою гідність,
І так аж до самої п*ятниці!
А я йду пішки стераю підошву останніх лакованих мешт,
Лікую музикою давно захворівші нерви й істерики,
Закриваю очі щоб не помічати усієї порожнечі,
Та відблесків магазинів які прийшли до нас з Америки!
Нас 44 мільйони в одній країні,
Та в кожного свій біль проблеми,в кожного все своє...
Я натомість помираю від думки,
Що колись я можу прокинутись і забути що ти в мене є.....
Склеротичкаvk ruta Рута
© Copyright: Наталия Губерникова, 2013
Свидетельство о публикации №113082300063
Свидетельство о публикации №113082300063
Рецензии