Дощ i мряка, небо низько...
Якось смутно на душі...
А додому шлях не близький.
Чи чекають нас там всі?..
Знову будем грязь топтати,
Скрізь вона, куди не йди.
Лише спогад про Карпати
Буде жити назавжди...
І сльозинка, навіть, в оці,
Груди важко так зітхають...
Тільки й радості, що доні
Маму й тата десь чекають.
Свидетельство о публикации №113082300407