Тебе собі я відкривав, неначе таїну
І від захоплення не знав ні спокою, ні сну.
Та в одну мить змінилось все - я вирішив піти,
Бо забажав понад усе свій всесвіт віднайти.
А ти просила: "Озирнись, і йти не поспішай!
Та хоч в останнє подивись, чи варто залишать,
Бо що бажаєш, вже відкрив, хіба ж я не права?!"
Я був в полоні почуттів й не розумів слова...
За першим покликом бажань я сліпо крокував
Серед думок і сподівань звичайно заблукав.
І озирнувсь... І зрозумів, про що казала ти
Не віднайшов, а загубив я всесвіт назавжди.
Всесвiт
© Copyright: Павел Стрелец, 2013
Свидетельство о публикации №113082107088
Свидетельство о публикации №113082107088
Рецензии