Воскресає заграва
над колом солоної втоми,
за порогом печалі
до серця стежки простеля
недоспіваній пісні,
любові і слову живому
пуповинна моя
і повік незрадлива земля.
Притулюся чолом
до одвірка минулого болю,
сповідаюсь діброві, лелекам
і стиглим житам,
і запінену смутками долю
очистить поволі
небосхилом окреслений
сонячнозоряний храм.
Окроплю молитвами
пречисте земне розмаїття,
де крізь вічні небесні сліди
проглядають земні,
озирнусь і почую:
мережаним пам’яттю віттям
срібнолисті тополі
шепочуть прощення мені…
Земля
© Copyright: Инна Приходько, 2013
Свидетельство о публикации №113082104715
Свидетельство о публикации №113082104715
Рецензии
Прекрасно, мелодично и очень симпатично. Блестяще!
Дочь Земли 27.11.2016 00:15 • Заявить о нарушении
Дочь Земли 27.11.2016 00:15 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.