Вечірні сутінки шовкові
Не чують шепоту беріз
Заблудний вітер у діброві
Безпечно хусткою повис.
Здається зараз хлине злива
Бо хмурять брови небеса
Мигоче в жовтім переливі
Його розплетена коса.
Гучне нашестя гуркітливе
Не в міру сирості несе
Бо сонце, мов дівча вродливе
Зацілувало геть усе.
Бентежна з присмутком хвилина…
Мені знайомий цей поріг
Чекаєш пестощів краплину
Та потім хлющ збиває з ніг.
21.08.2013
Хлющ
© Copyright: Любовь Кононенко-Грицюк, 2013
Свидетельство о публикации №113082101756
Свидетельство о публикации №113082101756
Рецензии
