Батькiвська хата

                БАТЬКІВСЬКА ХАТА

                Батьківська хатина
                Осиротіла край села,
                Ніхто туди не їде,
                Ніхто не загляда.
                А в тій хатині
                Колись жила сім'я.
                Ох,працьовита була
                Вже та рідня.
                Велика та родина-
                Семеро дітей,
                Батьки не досипали
                Тих малих ночей.
                Щоб добре жили
                Діточки малі,
                Батьки сумлінно
                Працювали на землі.
                А дітки,що зростали
                В убогій тій сім'ї,
                Сумлінно працювали
                На батьківській землі.
                На буряки ходили
                В поле, обробляли,
                Своїм батькам допомогали.
                Матуся говорила дітям:
                "Під лежачий камінь
                Вода не підтече,
                Нам треба дружньо
                Працювати в літку,
                А в зимку будете
                Всі на відпочинку".
                Зібрала мама своїх
                Дітей дорослих,
                Як квочка біля себе
                Збира своїх курчат:
                "Як я помру,-сказала
                Мама рідним дітям:
                "Не ворогуйте, діти,
                Благає батько, благаю вас".
                Стоїть хатина,-
                Батьківська сирітка,
                Ніхто туди не їде,
                Ніхто не загляда.
                А де ж ті діти-
                Сім'я багатодітних?
                Невже забули
                Батьківські слова.