Вона мрiяла..

Вона мріяла писати п'єси та танцювати у найбільших театрах
Сиділа постійно на дієтах, читала нецікаві, на її погляд, журнали
Та мріяла про подорожі до інших країн.
Завжди носила сукні нижче колін, а її за це сварили роботодавці
Бо був час, коли все через ліжко, а інколи через диван, чи стіл
В кого на що вистачало фантазії.
В неділю купувала свічки та йшла просити прощення не за свої гріхи
І знову починала мріяти про блискучу кар'єру, плакатись сама собі
Бо друзів не мала ніяких.
Обкрадена, голодна, побита змушеною долею вона стояла на панелі
Та досі мріяла про сцену та квіти подаровані шанувальниками її краси
Бо й насправді була дуже гарна.
І ніхто ніколи її люблячи не обіймав, і щирої вона не знала любові
Й те робила, що мріяла, про давно вже забуті мрії, не мала а ні гроша,
А ні вже власної волі.
А коли стала старою, нікому не потрібною, вона вешталась біля театрів
Все благаючи, хоч раз вийти на сцену та станцювати, щоб її побачили
Вже не таку гарну, але живу.
З відмовами вона вийшла на площу та під музику тиші почала танцювати
"Тссс...Тссс..Тссс" кричали птиці, бо прийняли її за свою сестру
І почав збиратися люд.
Вона танцювала гарно та ніжно, але всі крутили пальцем біля скронь
Та кричали, що вона божевільна й зараз приїдуть за нею,
Викликаючи 911.
Та їй це все вже було байдуже, вона зібрала досить очей, щоб
помираючи від простуди, крикнути всьому невірному люду:
" Я помираю від рук людей!"