Ну що цей ліс?
Стояв до мене,
Стоятиме без мене ще.
Лапата папороть зелена
Покірно мокне під дощем.
Та це й не дощ.
А просто - дощик.
Мрячить тако, мрячить собі.
Місток із перетлілих дощок
З»єднав два береги судьби.
А ця ріка…
Її ніколи
Не перейти, не зупинить.
І хтось стоїть очима в поле,
На тебе схожий зі спини.
Ну що цей ліс?
Що він поможе?
Густа хитається трава.
Зелена музика тривожна
Колись обернеться в слова.
І, наче одинокий постріл,
На тлі ридання солов'я,
Ота чужа далека постать,
На тебе схожа.
Не твоя…
***
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113081908837
Свидетельство о публикации №113081908837
Рецензии