Шлях.
У полі шлях до неба
Я бачу уві сні
Босоніж я іду по ньому
Я по землі іду живій.
Вона ж бо ненька, ноги гріє
Сил додає, немов цілує
І стелиться дорога уві сні
Мов скатертина на мамином столі.
Хай ноги пилом припадають
Бо він лікує, не псує
В мені нема утоми
Хай шлях той нескінченним буде.
Попереду, як бачить око
Краса неімовірна землю огорнула
А там далеко – придалеко
припало небо до землі
Така вже благодать настала
Аж серце щімить у грудях
То це ж наш світ, домівка наша
На рідній матенькі землі.
Припасти долу
Пригорнуться серцем
І вдячними сльозами оросить
Благословенну землю, неньку нашу.
Шлях
© Copyright: Лариса Сенчило, 2013
Свидетельство о публикации №113081904226
Свидетельство о публикации №113081904226
Рецензии
