Думки зі мною вдень та вніч,
Живуть, ненадають спокою.
Про них пишу при світлі свіч,
І майже всі вони наповнені журбою.
Чому так відбулося і за що?
Сама себе питаю без зупину.
Життя човном мов пропливло,
І нагадало, як в дитинстві зливу...
Я пам’ятаю страшний буревій,
Коли від нього у домах ховались люди.
Тоді не розуміла я природніх цих подій,
Молилась мама та стискала міцно груди.
Тепер таке і в мене відчуття,
До бога я в думках звертаюсь.
Щоб він беріг мене, моє дитя,
Я перед ним безсонними ночами каюсь.
Як буревієм заступило путь,
А може вигадала все оце я просто...
Але пізнати всю життєву суть,
Ох, як не просто! Ох, як не просто...
Чому так вiдбулося i за що?
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2013
Свидетельство о публикации №113081802582
Свидетельство о публикации №113081802582
Рецензии