Зомлів шпориш зо спеки край дороги,
Вже не базікає з травою джміль,
Про те, що він дідусь бджоли-небоги,
А ковила в дугу сховала біль.
Гінка трава од спраги очманіла...
За що страждає? В чім її вина?
Чи то людських негідних вчинків сила
Дощу пролитись вчасно не дала?!
Бо не буває винних у природі –
Не знає звір жадоби без потреб!
А люди? Забувають слово "годі",
І чахне за людські провини степ.
Спека
© Copyright: Валентина Чайковская, 2013
Свидетельство о публикации №113081702799
Свидетельство о публикации №113081702799
Рецензии
Картини природи в спеку завжди нагадують живописні полотна - застиглу мить життя, - і ти змогла це передати, ділячись своїми мудрими роздумами, а все разом - чудовий твір, як і інші серпневі, які щойно прочитала. Бажаю й надалі непреривного творчого процесу пліч-о-пліч з усіма життєвими благами (як у "Не гнівись")))
Обіймаю, Валенько! Щасти!!!
Ольга Глапшун 02.09.2013 19:59 • Заявить о нарушении
Обіймаю, Валенько! Щасти!!!
Ольга Глапшун 02.09.2013 19:59 • Заявить о нарушении
Дякую, Оленько! Радію кожному Твоєму слову! Тішуся музикою розуміння і доброзичливості, яка лине від Твого серденька – до мого, і повертається назад, уквітчана радісною посмішкою та найщедротнішими з людських зичень!
Валентина Чайковская 03.09.2013 07:43 Заявить о нарушении
Валентина Чайковская 03.09.2013 07:43 Заявить о нарушении