Зрада

Торкаюсь теплої долоні в сні,
Не знайду слів і фрази звичні
я вичерпно сказала тобі «ні»
без запитань,що недоречні.

Ти «маску» часто одягаєш,
і маєш те,що сам хотів.
А я втомилася.Ти знаєш.
від цих самотніх сірих днів.

Твоя сорочка у помаді,
не викликає більше сміх.
і гидко пахне свіжа зрада
з новою жертвою утіх.

Тобою тяжко захворіла
шукала виправдань тобі:
Дурманом скована сиділа,
чекала,що вже не повториться.Якби!

Повія ж не насититься цілунком.
це,мов до рота щось терпке.
Ти ж не перечиш подарункам-
відчути на губах липке.

Несвіжою помадою покрила,
дешева,зганьблена коханка,
а ти,немов пропаща сила,
слухняно пестиш до світанку.

І прийдеш зранку,не цілуєш.
ідеш у душ,лягаєш спати.
іще їй в сні себе даруєш,
а моя роль тут промовчати.

Все досить завжди пробачати,
збираю сили.І йду швидко.
прощаюсь з сутінком кімнати
не тебе не дивлюся.Вибач,гидко.

В твоїх трамваях нині тихо,
ніхто тут більше не живе-
померла у обіймах втіха.
і ти шукаєш щось нове.


Рецензии