Ти бачив колись, щоб сироти крали?
їх мовчання нестерпно лихе -
ти поблід і виходиш із зали,
в очах мокро, а обличчя сухе.
Я ж напитись водою не можу,
заїдаю спрагу бажанням
ти на батька зовсім несхожий
своїм не своїм прегучним премовчанням.
Я Богу все про тебе повідаю,
хоч ти до нього руки й не складаєш,
не жаліюсь на тебе – навпаки вихваляю.
Бо як б’єш, то свій біль відпускаєш.
не ТИ
© Copyright: Валерия Зенинец, 2013
Свидетельство о публикации №113081409440
Свидетельство о публикации №113081409440
Рецензии