І вона повертається до точки відліку
вимучена, голодна й зовсім оскаженіла.
Здирає з себе другу і третю шкіри,
наче стає собою, що буває рідко так.
В голові повний бардак.
— Чого ти від мене хочеш? —
змучено дивиться в стіну,
Примружує очі,
згадує всі провини —
відчуває, що не така,
що занадто слабка.
Нитка внутрішньої гільотини рветься,
десь під ребрами розливається самота,
неочищена від огиди і саме та,
що зтікає з очей до самого підборіддя.
Пригортає до себе листки віршів осінніх,
а під ребрами вже розлилась весна.
І вона повертається до точки відліку.
вона поверта ться до точки в дл ку
© Copyright: Марина Мирославская, 2013
Свидетельство о публикации №113081408518
Свидетельство о публикации №113081408518
Рецензии
сожалею, что нет возможности у Вас хоть иногда появляться у нас...
такие стихи грех прятать от навершия возвышенности!
Костинский Андрей 14.08.2013 22:09 • Заявить о нарушении
такие стихи грех прятать от навершия возвышенности!
Костинский Андрей 14.08.2013 22:09 • Заявить о нарушении
самой хочется прийти, но со временем какая-то магия исчезновений.
Марина Мирославская 15.08.2013 11:31 Заявить о нарушении
Марина Мирославская 15.08.2013 11:31 Заявить о нарушении