заглядывая в твоi вiкна...

                ...заглядывая в "твої вікна"...

                Post Lectionem:
                Мої вікна виходят у завтра.
                Там, де ввечері тепло і завжди багато весни...
                а ще - хмари пухнасті -
                hand-made, як то кажуть, із вати.
                І ще - ти, неодмінно. Такий, як торік мені снив.

                З моїх вікон не видно Європи.
                Там і часу нема - всі століття в єдине злились.
                Дні у танці хвилястім
                Диктують у вірш нові тропи.
                У тих віршах ми двоє. Самі. Так було вже колись.

                Июльский Покой

Мои окна - с глазами родными…
В них всегда что-то светит – то Солнце, то наша Любовь…
Пусть шторма и торнадо
Или просто - дожди в целом Мире
Мы вернёмся в Стихи, словно в дом наш – и внесём в них сердечный огонь.

Распахну в ширь Небес мои окна:
Здесь всем рады - все любы - любого готовы обнять!
Песня – словно награда:
Даже Бог бросил свой пятистопный
И спустился на Землю – смеяться и простыми стихами сиять!