Вітер шепоче вночі колискову,
Ранок цілує промінням лице.
Досі не знаю відколи, відколи??
Є відчуття тебе дивне оце..
Я не люблю тебе, але й не дружу,
Не залежна тобов та й без тебе ніяк..
Я не тікаю, та й тобі не служу,
Я на землі—ти ж між хмарів літак..
Я не люблю тебе, зустрічей нових
Ждала мов сонях світанку вночі…
В тобі є суміші барв кольорових,
В тобі ж емоції бються в ключі..
Я не люблю тебе, але хвилини
Разом з тобою вбиваються в час…
Сильна була, ну а зараз билини,
Рухнуть несилі, коли йде про нас.
Я не люблю тебе, в твоєму світі
Все не по схемі, не так, як у всіх…
Люди ж літають в єдиній орбіті,
В тебе ж багато і суму і втіх..
Я не люблю тебе, це загадковість
Винною є у безглуздості дій…
Теж у причині: зіниць є казковість
Й відблиск у них недовершених мрій…
дякую, що повертаєш натхнення..
повернення натхнення..
© Copyright: Тетяна Сугак, 2013
Свидетельство о публикации №113081400674
Свидетельство о публикации №113081400674
Рецензии