Той прихисток, що я тобі дала –
То не з любові, а з німого жалю...
Нехай дзвОнять у всі колокола
Нарешті я тебе вже не кохаю!!!
Бо те кохання – біль і каяття,
Тривога безкінечна й туга.
То існування було – не життя,
Над сутністю, поістину, наруга.
Промінчику радію в небі,
Щаслива, бо тепер я сильна.
І навіть, думка не летить до тебе,
Я вільна, вільна, вільна!!!
Я вiльна
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113081405542
Свидетельство о публикации №113081405542
Рецензии
Когда понимаешь, что это было только наваждение,хотя душа не может сразу согласиться,болезненно все воспринимаешь, но постепенно понимаешь, что это не твое и свободу обретаешь, с уважением, Наталья.
Наталья Беляева Ерух 26.11.2013 18:20 • Заявить о нарушении
Наталья Беляева Ерух 26.11.2013 18:20 • Заявить о нарушении