О, здраствуй, друже-дощ, я так тебе чекала,
Коли постукаєш ти у моє вікно,
Я кожну хмарку в небі рахувала,
Тебе я зачекалася давно.
Не думай, не заклякну від розпуки,
в кімнаті не сховаюся за склом,
а для обіймів простягну я руки
і для цілунків підніму чоло.
І я сміюсь, як і раніше, бачиш!
І на щоках від крапель мокрий слід,
а ти питаєш знов, чому я плачу,
а я від щастя плачу, не від бід…
Дощ
© Copyright: Марина Довбня, 2013
Свидетельство о публикации №113081404204
Свидетельство о публикации №113081404204
Рецензии
