21 сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


21

Я з Музою щиріший у чуттях,
Ніж віршомаз, для кого зброя - ода,
Хто думкою ширяє по світах,
Щоб оспівати жінки хист і вроду.

Красу дівочу не зрівняю я
З квітневим цвітом, перлами, морями,
Ні з сонечком, ні з треллю солов’я,
Ані з веселкою понад садами.

Живу й пишу, як серденько велить.
Моя любов немов душа дитини,
Ласкава, світла, все ж не палахтить,
Як в небесах задивлені зорини.

Своє натхнення, що там не речіть,
Не розміняю на блискучі бринькачі.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

21

Це радше стосується не мене, а того поета, 
Музу котрого надихає на вірші розмальована краса,
Котрий закликає на допомогу небеса, щоб описати всю красу
І красу будь-яку ототожнює із красою своєї коханої людини,
Роблячи у комплементі пишне порівняння
З сонцем та місяцем, з коштовним камінням землі та моря,
З першими квітневими квітами і всіма рідкісними речами,
Котрі сповнюють солодкістю повітря цього неосяжного світу.
Тож дозволь мені, справді закоханому, бути так само вірним і своїм віршам,
А потім, повір мені, моя любов така ж світла,
Як і в будь-якої іншої дитини кожної матері, хоч і не така яскрава,
Як свічки-зірки, що застигли на небі:
І нехай усі пліткарі кажуть що завгодно,
Я не буду хвалити те, що я не продаю.


№ 21
So is it not with me as with that Muse,
Stirred by a painted beauty to his verse,
Who heaven itself for ornament doth use,
And every fair with his fair doth rehearse,
Making a couplement of proud compare
With sun and moon, with earth and sea's rich gems,
With April's first-born flowers, and all things rare
That heaven's air in this huge rondure hems.
O let me, true in love, but truly write,
And then believe me, my love is as fair
As any mother's child, though not so bright
As those gold candles fixed in heaven's air:
Let them say more that like of hearsay well,
I will not praise that purpose not to sell.