20 сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


20

Лик жінки ти отримав від Природи,
О пане й пані всіх моїх думок.
Дівоче серце маєш в грудях… ні, не горде
І не оманливе, як більшість із жінок.

Очима ніжними, блакиттю неземною 
Захоплюєш, чаруєш, вабиш зір.
Ти всіх мужів затьмарюєш красою,
А для жіноцтва - маг, чаклун, кумир.

Тебе Природа жінкою творила,
Та жар палючий раптом просіяв, -
Взяла й майстерно дещо доточила,
І ти, як я, мужчиною постав.

Тож порівно діли свої скарби:
Дівчат кохай, мене - люби.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


20

Жіноче обличчя, намальоване власною рукою Природи,
Маєш ти, володар-володарко моєї пристрасті;
Жіноче ніжне серце, котрому невідомі
Зміни постійні, неначе у фальшивій жіночій манері;
Очі яскравіші, ніж у них, і не такі нещирі, коли висловлюють симпатію,
Освітлюючи золотом того, на кого дивляться;
Чоловік з красою, з усім, що підкорило всю красу світу,
Чия краса приковує погляди чоловіків і захоплює душі жінок.
І на початку ти був жінкою,
Допоки Природа, творячи тебе, безнадійно в тебе закохалася,
А на додаток Природа відібрала тебе у мене,
Додавши дещо, в чому я не бачу сенсу.
Однак з тих пір, як вона призначила тебе для жіночої втіхи,
Нехай твоя любов стане моєю, а твоє кохання буде жіночим скарбом.


№ 20
A woman's face with nature's own hand painted
Hast thou the master mistress of my passion;
A woman's gentle heart, but not acquainted
With shifting change, as is false women's fashion;
An eye more bright than theirs, less false in rolling,
Gilding the object whereupon it gazeth;
A man in hue, all hues in his controlling,
Which steals men's eyes and women's souls amazeth.
And for a woman wert thou first created,
Till Nature as she wrought thee, fell a-doting,
And by addition me of thee defeated,
By adding one thing to my purpose nothing.
But since she prick’d thee out for women's pleasure,
Mine be thy love and thy love's use their treasure.