19 cонет Пана Шексiпра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


19

У лева, Часе, пазурі посточуй,
Шли по землі хвороби морові,
Візьми і тигру ікла повкорочуй,
І Фенікса спали в його крові.

Сій влітку град, топи сніги зимою,
Сміх крий плачем, веселе і сумне
Топчи своєю пружною ногою,
Гуляй, жируй, молю лиш про одне:

Різцем в лице коханого не ринь,
Зустрівши, заховай свій      обладунок;               
Залиш взірцем для нових поколінь
Його подоби дивний візерунок!

А втім, затям, його красі, о Часе,
Сонет мій ставлю захистком і спасом.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)
19

Ненажерливий Часе, посточуй левові кігті
І змусь навіть землю до того, щоб вона підточувала своїх милих дітей;
Видери гострі зуби зі щелепи несамовитого тигра,
І спали невмирущого Фенікса у його крові;
І викликай радість та смуток в міру того, як пропливаєш мимо,
І твори все, що хочеш, швидконогий Часе,
З широким світом та усіма його тлінними насолодами;
Але я забороняю тобі скоювати один, наймерзенніший, злочин:
О, не викарбовуй години на чолі мого милого,
А також не лишай на ньому рядків своїм прадавнім пером;
Дозволяю тобі залишити його незаплямованим,
Щоб перейшла краса до чоловіка-наступника.
А втім, зроби найгірше, що тільки можеш, старий Часе: не зважаючи на твої злочинства,
Мій коханий залишиться таким же юним у моїх віршах.


№ 19
Devouring Time, blunt thou the lion's paws,
And make the earth devour her own sweet brood;
Pluck the keen teeth from the fierce tiger's jaws,
And burn the long-lived phoenix in her blood;
Make glad and sorry seasons as thou fleet'st,
And do whate'er thou wilt, swift-footed Time,
To the wide world and all her fading sweets;
But I forbid thee one most heinous crime:
O! carve not with thy hours my love's fair brow,
Nor draw no lines there with thine antique pen;
Him in thy course untainted do allow
For beauty's pattern to succeeding men.
Yet, do thy worst old Time: despite thy wrong,
My love shall in my verse ever live young.