16 сонет Пана Шексiпра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

16

Чом силоньки ти не збереш свої,
Щоб з Тліном віч-на-віч на бій постати,
Життя свого зміцнити ручаї ;
Це більш дієво, аніж вірш плекати.

Згори, на злеті молодечих літ,
Оглянь садки паняночок цнотливих,
Готових породити тобі цвіт -
Не збірку рим, а діточок вродливих.

Діянь твоїх не зможуть відтворить
Ні пензель Часу, ні митця перо;
Тобі дано діла свої вершить,
Душі і тіла множачи добро.

Даруй себе - отримаєш нетлінні
Своїх синів мальовані картини.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


16

Так  чому ж ти, зібравши сили,
Не змагаєшся з цим кровавим тираном на ім’я Час
І не зміцнюєш себе наперекір старінню
Тими засобами, що більш благословенні, ніж мої марні римування?
Зараз ти стоїш на вершині щасливої пори,
І сади багатьох дівчат, ще незайманих,
З благочестивим бажанням розмістили б у собі твої живі квіти
Більш охоче, ніж твою розмальовану підробку.
Так само і риси життя, що опікують твою сутність,
Виходячи з-під олівця Часу або ж з мого учнівського пензля,
Ані в зовнішньому, ані у внутрішньому сенсі
Не зможуть довести оточенню, що ти є справді ти.
Віддаючи себе, ти себе зберігаєш
І так ти мусиш жити, керований своїми власними щирими навичками.


№ 16
But wherefore do not you a mightier way
Make war upon this bloody tyrant Time?
And fortify your self in your decay
With means more blessed than my barren rhyme?
Now stand you on the top of happy hours,
And many maiden gardens, yet unset,
With virtuous wish would bear you living flowers,
Much liker than your painted counterfeit:
So should the lines of life that life repair
Which this, Time's pencil or my pupil pen
Neither in inward worth nor outward fair
Can make you live your self in eyes of men:
To give away yourself, keeps yourself still,
And you must live drawn by your own sweet skill.