...і за допомогою випадкового дотику,
я розповім йому все, про що так довго мовчала,
про що кричала і в що вірила.
як відстань ту між нами міряла.
як я кохала сильно та безмежно.
як задихалась, і було бентежно.
як втратила все що було безцінним.
і як ридала зрозумівши, що незмінно...
незмінно все - вже не вернути, не знайти.
і як довелося тобі піти.
як я курила, хоч не дозволяв,
як я пила хоч ти і умовляв...не пити.
та про що казати тут?
ти повернувся, інше неважливо.
і знов у нас с тобой один маршрут.
я б написала цю історію про себе.
та я всього лише письменниця сама.
і запитають мене люди: "are you happy?"
"о ні", - скажу я, нещаслива, бо одна.
я божевільна, мені треба та любов -
хоч обпікалася і знаю що лукава.
я вірю в краще, але поки що мені,
ти полишаєш зранку пляму із-під кави.
,..а про кохання й мови не іде.
А про кохання й мови не де
© Copyright: Александрина Март, 2013
Свидетельство о публикации №113081204436
Свидетельство о публикации №113081204436
Рецензии