Телефон

                Перевод: Светланы Груздевой
                http://www.stihi.ru/2013/08/11/8791



 Телефон усе мовчить, певно, він чекає
 Слів, що важать тільки мить, ринуть, ніби зграя,
 Долетять до всіх клітин (це не крик, не стогін)
 Їх почує той один, прийде та огорне...

 Може й тепло надворі, з слів хустину - треба!
 Люди й пізньої пори, в полі по-під небом,
 І співали, й  грались  так:  вогнище  палало,
 Перестрибнув хто  -  козак.  Весело бувало!

 Гомоніли про усе, що на світі сталось:
 Що комусь завжди везе; йде до інших старість;
 Молодята-голуби, дзвін лунає з церкви;
 Викрав хтось коня собі; трави косить серпик...

 Спів летів і за моря,  ніби  хтось  закинув...
 Хто з них знав чи "до", чи "ля", знали поле, сіно...
 Відійшли оті часи... Холод, тінь  і  ... тихо.
 Подзвони та принеси ти словами втіху!

 Телефон чекає слів, цифри - пальців дотик,
 Хай би голос і хрипів... Тиша ранить всоте...
 Не мовчи, кажи про біль, радісний світанок!
 Я ж і хліб тобі, і сіль, чуєш, не відстану!!!

 Набираю номер твій, дзвін собі сміється:
 "Додзвонись-но ти, зумій, доберись до серця!
 Обійми сама, скажи, всі слова - догана?"
 Розгубила я ножі, різати не стану,

 Пригадаю літній час, сонечко ласкаве,
 Теплий дощ, що лив на нас, стіл, на ньому - кава,
 Квіти, райдуги весло, річку пустотливу!
 В телефоні: "Нам везло, ми були щасливі...

 Молоді, дурні – не раз,  тілом  -  надто  жваві,
 Витрачали   цінний  час,  бо  ловили  гави…
 Чи повернеш день на ніч? Я б чекав до віку!"
 "Все зроблю, у тому й річ!" ( Важко з чоловіком)))