Душа зненавиділа тіло набридле, немічне, старе,
Їй вирватись у світ кортіло, воно ж прокляте ще живе.
Те тіло мучиться, хиріє, вона ж, як маківка, була,
Носила у собі надію. тією мрією жила.
Просила в Бога допомоги, скоріше думала піти,
Дивилась часто на дорогу, хотіла вихід там знайти.
Та тіло не пускало душу, тримало душу у собі,
Вона ж зіщулювалась дужче, одна в запеклій боротьбі.
Надумала убити тіло - на шию кинула зашморг,
Обм’якло тіло та й присіло, душа ж вела із бісом торг.
Схопив чортяка за горляку, навіки кліщами трима.
З оскалом виніс їй подяку, попала в пекло недарма...
***
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113080808060
Свидетельство о публикации №113080808060
Рецензии
Жахлива ситуація, та життєва! Сподобалось, дякую!
Елена Каминская7 10.08.2013 00:16 • Заявить о нарушении
Елена Каминская7 10.08.2013 00:16 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
