Він буде не раною – радше таки воронкою
Від бомби одчаю – на тілі та на душі.
Крижавіють в серці вчорашньою ополонкою
Запліднені смутком моторошні вірші.
У них усі ці обличчя, портрети, лики,
Вокзальні розмови, наче гудіння бджіл…
Я майже кричала: «Лишіть мене тут, лишіть!»,
Проте відлунитись сили не стало крику.
7 серпня 2013
Крик без вiдлуння
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2013
Свидетельство о публикации №113080800527
Свидетельство о публикации №113080800527
Рецензии
