Я с жизнью заодно... Из Л. Юферовой

           Поэтический  перевод  с  украинского:http://www.stihi.ru/2013/08/07/586


Дотла  б  сгореть,  обуглиться  давно
И  выплакать  все  слёзы  на  прощанье,
Но  звякает  в  открытое  окно
Луч  солнца  золотящимся  звучаньем!

Где  быль,  разочарованность  и  страх  –
Цветы  в  испуге  распахнули  очи,
И  коромыслом  –  радуга  в  руках,
Душа  пылает,  угасать  не  хочет!

Обочинам  оставлю  грусть  и  плач,
И  жизни  непростые  мелодрамы.
Лишь  ветер  –  вдохновеннейший  скрипач  –
Меня  врачует  песней  вечерами.

Теперь  открыт  мне  новый,  дивный  мир!
Он  мой,  он  мой  –  волнующие  будни.
Здесь  –  мыслей  светлых  лёт  неповторим,
И  хмель  стихов  от  спячки  вечной  будит.

Так  сыплют  в  пестротканую  траву
Медово-налитые  соком  груши...
Я  с  миром  заодно  –  творю,  живу,
От  грязных  ног  толпы  закрыла  душу!


             Оригинал:


Мені б згоріти й згаснути давно
І переплакать сльози у прощанні,
Та у моє прочинене вікно
Ще дзенька сонце променем останнім!

Де йшли удвох розчарування й страх,
Відкрили квіти полохливі очі,
Тепер у мене - райдуга в руках,
Душа пала і гаснути не хоче!

Лишила на узбіччі всі жалі,
Свого життя суцільні мелодрами.
Тепер вітри – натхненні скрипалі –
Для мене – кращі ліки вечорами.

Тепер у мене зовсім інший світ!
Він мій, він мій – схвильовано-буденний.
У ньому – думки голубий політ
І віршів біль хмільний і незбагненний.

Там трусить день на трав’яне рядно
Налиті медом перестиглі груші,
А я з життям і сонцем - заодно,
Бо вже закрила натовпові душу!