Послана Богом, мені, моя доню.
Як добре, що нині, ти, в мене є.
Немов діамант, ховаю в долоню,
тебе вберігаю від всього, що є.
Ще вчора малям,тебе колихала,
незграбне своє, мале пташеня.
Та з пташки,ти нині,лебідкою стала,
ще трішки,із дому,пурхнеш у життя.
Доню моя, ти зіронько ясна.
Небо благаю,щоб щаслива була.
Моя помічнице, юна, прекрасна,
хай щастя барвінком, встеляє життя.
Послана Богом, мен, моя доню
© Copyright: Виктория Мотрунич 2, 2013
Свидетельство о публикации №113080709533
Свидетельство о публикации №113080709533
Рецензии
