Холодні будинки,ламали ледь живі крила...
Безвимірні вікна,стогнали в пориві вітру...
Я просто до тебе в обійми сховатись хотіла,
Холодну сльозу,вже ледь теплими пальцями витру...
Безбарвні картини,уже не малює художник портрети,
Все змилось дощем...Не залишилось більше сяйва...
Так не хочеться жити,і так страшно померти,
Але ні у тому, ні в тому сенсу немає .
Неприязні маски,гуляли в пустому вокзалі...
По сходах спускались конверти з чужими словами...
Бездушними тінями мрія блукала,
Пожовклий папір списуючи рядками...
Незаймане літо,не зігріло своїм палким сонцем,
Закохані пари,ховались за шатрами диму...
Твій погляд залишився в серці - пророчим,
І буря кружляла у вальсі без ритму...
Мелодія різала вуха акордами струму,
Палала,тремтіла,і знову у воду спускалась.
Протестами совісті,без зайвого шуму,
Так важко і вірно,у тебе - душа закохалась!
Розпач...
© Copyright: Ирина Леус, 2013
Свидетельство о публикации №113080505873
Свидетельство о публикации №113080505873
Рецензии